Україна не кривенька качечка
Великий народ, велика країна, великі можливості!
Україна займає надзвичайно важливе геополітичне місце у європейській цивілізації, проте до сих пір не займає таке місце в реальній політиці. Наша зовнішня політика починається і грунтується на внутрішній політиці. Наша внутрішня політика утворюється як продукт взаємодії влади і народу. Хоча реалії показують, що народ самоусунувся від прийняття рішень, контролю влади тощо. Коли Влада без народу, або народ без влади, то політика внутрішня буде не раціональною, а зовнішня – не визначеною, слабкою і незрозумілою. Від так, Україна шкутильгає на одну ногу, бачить одним оком, чує одним вухом – такий кривий організм творить таку ж криву політику. Чи можуть здорові гравці світової політики на рівноправних засадах спілкуватися з такою Україною? Напевно у них виникають свої специфічні відносини до нашої держави. У когось це жалість; у когось ненависть тому, що ця держава займає такий важливий життєвий простір, а хтось відноситься до нас як до порожнього місця.
Хто ж винен у цьому? Самі ми і винні. Жоден політик і жодна группа політиків не змінять ситуацію. Більше того, навіть якщо такі з'являться, то без громадськості, без її постійного впливу та контролю вони (т.зв. чесні державотворці) з часом набудуть рис типового українського політика, який для нас є уособленням зла. Потрібно усвідомити, що ніхто за нас не вирішуватиме наші проблеми. Якщо нам всеодно, що школи закриваются, лікарні не лікують, міліція не захищає, суд покриває злочинців іт. д., то так і буде. Кожен приймає рішення у свою користь. Ми повинні боротися за свою вигоду, за своє достойнее життя в країні! Відсоток корисливості однієї сторони залежить від того наскільки це йому дозволить інша чи інші сторонни. (У данному випадку ми говоримо про двох суб'єктів суспільно-політичних відносин – Владу та народ.)
Зараз ми ведемо мову про громадсько-політичне життя в Україні. Але що знає про це «життя» пересічний громадянин. Чи вірить він у те, що має змогу вплинути на Владу? Хто повинен йому вкласти в голову знання про політичну систему, хто повинен виховати його як Громадянина? На жаль держава через систему освіти це не робить. Але останніми роками в Україні спостерігається активізація громадських організації, які взяли на себе і цю функцію. Через різні проекти, програми вони навчають молодь ефективній взаємодії з владою. Я вбачаю в цьому перші кроки до зміни громадського життя в Україні. Зміни починаються з усвідомлення громадянами своїх прав і з виникнення бажання змінити «не справедливі» рішення влади.
Як же я хочу бачити в Україні розвинене громадянське суспільство в якому б реально функціонували різноманітні громадські організації і об'єднання громадян. Вони повинні самовиявляти і реалізовувати свої потреби, інтереси через систему взаємозв'язків із владою. Закони повинні бути дієвими, а їхню дієвість з обох сторін повинні забезпечувати влада та громадськість, яка постійно діє через закон. В суспільстві має бути подоланий страх перед владою і державою. Суспільство та держава повинні співіснувати як рівноправні партнери. Таке суспільство буде здоровим, а здоровее суспільство створить міцну державу з визначеною внутрішньою та зовнішьою політикою.
Думаю час жалісливих Казок, пісень і такої ж політики — пройшов. Ми не кривенькі качечки, не бідненькі ображені селяни, які чекають Івана Царевича, щоб визволив їх від Змія Горинича! Ми здоровий, великий народ. Ми маємо свою власну державу. Ми все маємо для того, щоб бути щасливими та заможними!
Чого нам ще не вистачає? )
0 коментарів